Польська держава
За заслуги в справі відновлення країни князя назвали Казимир Обновник. Болеслав Сміливий, спадкоємець Казимира Обновника, пішов по стопах свого великого прадіда Болеслава Сміливого і став проводити активну зовнішню політику.
При перших Пястах відбулося міцне об'єднання польських земель, хоча протікало воно не без труднощів, оскільки границі центральноєвропейських держав у той час тільки ще складалися. І тому яблуком розбрату часто ставали багато прикордонних територій: на Сілезію, приміром, пред'являла свої права Чехія; Червенські міста були предметом суперечки з Київською Руссю, Західне Помор'я – з імперією.
Поряд з вільними общинниками і залежним селянством з'явилася категорія так званих приписних, тобто людей, які не могли кинути землю власника. Тому що були прикріплені до неї відповідними документами. Усе більше ставали майнові і правові розходження між різними категоріями селян, що згодом привело до глибокого розшарування польського села.
Влада князя стала абсолютною з часу об'єднання племен на ранньому етапі історії Польщі династією Пястів. Цей період патріархального абсолютизму тривав у Польщі, як і в Богемії, аж до XIII ст. Упродовж Х-ХІ ст. видатні Пясти від Мешка І (960-992) до Болеслава III Кривоустого (1102-1138) створили дуже міцну та потужну монархічну систему, якою мудро користувалися.Першим як окремий стан у Польщі утвердилося вище духовенство, посівши таким чином важливе становище в державі. Духовенство становило освічену верству. Саме священики забезпечували листування князя з іншими правителями та укладали його правничі акти й судові вироки. Вони також першими здобули важливі привілеї і гарантії від зазіхань держави. Перші привілеї духовенства було ухвалено на Ленчицькому синоді в 1180 р. і розширено в 1211 (1210) р. та 1214-1215 рр. завдяки Генрику Кетлічу, архієпископу Гнезненському у 1199-1219 рр. Він був у Польщі чільним речником церковних реформ у дусі Григорія VII.
Вища знать, яка володіла величезними маєтками і традиційно обіймала вищі посади на місцях і при дворі, та набагато чисельніша нижча шляхта усвідомили свої особисті привілеї і свободи, а також своє становище як стан тоді, коли згасла Пястівська династія на польському троні. Прагнучи забезпечити трон своєму племіннику, угорському королю Людовіку Анжуйському, Казимир Великий був змушений дозволити шляхті взяти участь у переговорах. Шляхта належним чином скористалася з цього випадку, аби домогтися від Людовіка обіцянки щодо подальших широких привілеїв за визнання його королем Польщі (1355 р.).
Московское масонство 1920-х - 1930-х гг. Масоны и
ОГПУ
Крупную роль в русском масонстве 1920-х годов играл "епископ церкви Иоанновой, каббалист, хиромант, иерофант", известный поэт и скульптор Борис Михайлович Зубакин (Эдвард) (1894-1938). Сам Зубакин-Эдвард определял себя как свободномыслящего мистика-анархиста и христианина. Еще в 1911 году из числа своих товарищей по 12-й С.-Пе ...
Реформы Столыпинского кабинета как альтернатива революции. Аграрный
вопрос в России
Аграрный вопрос и после первой буржуазно-демократической революции оставался острейшим вопросом русской действительности. Сохранилось помещичье землевладение. По-прежнему на одного крупнейшего помещика приходилось около 330 беднейших крестьянских семей, причем у каждой крестьянской семьи было около 7 десятин, а у каждого помещика – окол ...
Историческая необходимость реформ
Внешняя политика России до Петра I руководствовалась не случаем, а древней исторической традицией. Еще в XIII веке создались те международные обстоятельства, которые в течение последующих пяти веков определяли внешнюю, а во многом и внутреннюю политику России:
· В XIII веке на восточном побережье Балтики появились немцы. Они оттесняют ...