Польська держава
За заслуги в справі відновлення країни князя назвали Казимир Обновник. Болеслав Сміливий, спадкоємець Казимира Обновника, пішов по стопах свого великого прадіда Болеслава Сміливого і став проводити активну зовнішню політику.
При перших Пястах відбулося міцне об'єднання польських земель, хоча протікало воно не без труднощів, оскільки границі центральноєвропейських держав у той час тільки ще складалися. І тому яблуком розбрату часто ставали багато прикордонних територій: на Сілезію, приміром, пред'являла свої права Чехія; Червенські міста були предметом суперечки з Київською Руссю, Західне Помор'я – з імперією.
Поряд з вільними общинниками і залежним селянством з'явилася категорія так званих приписних, тобто людей, які не могли кинути землю власника. Тому що були прикріплені до неї відповідними документами. Усе більше ставали майнові і правові розходження між різними категоріями селян, що згодом привело до глибокого розшарування польського села.
Влада князя стала абсолютною з часу об'єднання племен на ранньому етапі історії Польщі династією Пястів. Цей період патріархального абсолютизму тривав у Польщі, як і в Богемії, аж до XIII ст. Упродовж Х-ХІ ст. видатні Пясти від Мешка І (960-992) до Болеслава III Кривоустого (1102-1138) створили дуже міцну та потужну монархічну систему, якою мудро користувалися.Першим як окремий стан у Польщі утвердилося вище духовенство, посівши таким чином важливе становище в державі. Духовенство становило освічену верству. Саме священики забезпечували листування князя з іншими правителями та укладали його правничі акти й судові вироки. Вони також першими здобули важливі привілеї і гарантії від зазіхань держави. Перші привілеї духовенства було ухвалено на Ленчицькому синоді в 1180 р. і розширено в 1211 (1210) р. та 1214-1215 рр. завдяки Генрику Кетлічу, архієпископу Гнезненському у 1199-1219 рр. Він був у Польщі чільним речником церковних реформ у дусі Григорія VII.
Вища знать, яка володіла величезними маєтками і традиційно обіймала вищі посади на місцях і при дворі, та набагато чисельніша нижча шляхта усвідомили свої особисті привілеї і свободи, а також своє становище як стан тоді, коли згасла Пястівська династія на польському троні. Прагнучи забезпечити трон своєму племіннику, угорському королю Людовіку Анжуйському, Казимир Великий був змушений дозволити шляхті взяти участь у переговорах. Шляхта належним чином скористалася з цього випадку, аби домогтися від Людовіка обіцянки щодо подальших широких привілеїв за визнання його королем Польщі (1355 р.).
Русские князья и ордынское иго.
Русские князья в первые годы после нашествия были заняты больше восстановлением своих разгромленных княжеств и распределением княжеских столов, чем проблемой установления каких-либо отношений с ушедшими за пределы русских земель завоевателями.
Видимо, полного единодушия в Северо-Восточной Руси по этому вопросу не было. Сильные и богаты ...
Предпосылки военных реформ Петра I
Существует несколько теорий того, почему Петр I начал проводить военные реформы.Приверженцы первой точки зрения в военной историографии уверенны в том, что военное дело в допетровской России было безнадежно отсталым, и к моменту воцарения Петра I находилось в состоянии полного развала и запустения, армия была дезорганизована и небоеспосо ...
Духовные лидеры. Патриарх Иов (1589 – 1605)
Родом из посадских людей города Старицы, он рано стал подвизаться в Старицком Успенском монастыре, где прошли детство и юность будущего патриарха. Главной его страстью было чтение церковных книг и освоение в совершенстве литургии. Как первый чтец и певец, понравился в 1556 Ивану Грозному и был возведен в сан архимандрита. В 1571 году – ...